Головні цілі психологічної служби – сприяння психічному здоров’ю, освітнім інтересам та розкриттю індивідуальності, що проходить процес соціалізації, а також корекція різного роду утруднень в її розвитку.

         Системність роботи практичного психолога шкільного навчання забезпечується , з однієї сторони, розглядом особистості як складної системи, що має різну спрямованість своїх проявів, починаючи від особистої активності індивіда, до включення в різноманітні групи, що по-різному впливають на нього на нього впливають, а з іншої сторони, тим, що використовуваний працівниками психологічної служби методичний інструментарій також підлягає логіці  системного підходу та націлений на виявлення всіх сторін і якостей учня з тим, щоб допомогти його розвитку.

     Найважливішими рівнями, на яких необхідно здійснювати  діагностичну, консультаційну і корекційну роботу з учнями є наступні:

1.     Психофізіологічний – показує рівень сформованості  компонентів, що складають внутрішню фізіологічну і психофізіологічну основу всіх, в тому числі і психологів, систем суб’єкта, що знаходиться в розвитку.

2.     Індивідуально-психологічний – виявляє розвиток основних психологічних систем (пізнавальної, емоційної, тощо) суб’єкта.

3.     Особистісний – виражає специфічні особливості самого суб’єкта як цілісної системи, його відмінність від аналогічних суб’єктів. Що знаходяться на даному етапі розвитку.

4.     Мікрогруповий  - вказує особливості, взаємодію суб’єкта, що розвивається, як цілісної системи, з іншими суб’єктами та їх об’єднаннями.

5.     Соціальний – виявляє форми  взаємодії суб’єкта з більш широким соціальним об’єднанням та суспільством в цілому.