У вірші «Несолонь рідна» Максимко розповідає про свої захоплення. Весь вірш пронизує почуття любові до рідної землі, до рідного села.

Від лісу до річки, на Замкову гору

Село заселилось із давніх часів -

Це Несолонь рідна, велика родина,

Земля колискова тут наших батьків.

Несолонь рідна, пісня на серці,

В небі високім політ журавля.

Котяться хвилі на Тні у веселці –

Село наше рідне - моя ти земля.

Максим Ковальчук я із сьомого класу,

А гра на баяні, то пристрасть моя,

Ще спорт, карате - скрізь займаюсь одразу

Бо хочу, щоб кращою стала Земля.

Матуся, татусь мене вчать край любити,

Людей працьовитих, що родить Земля.

І церкви нової малинові дзвони

Для нашого щастя, здоров'я, життя.

Я мрію, щоб край мій, зелені діброви

Квітли у барвах льони і жита,

Дівчат синьооких і чорнобрових

Миру і сонцю всміхались вуста.