Як часто в життєвій круговерті ми не надаємо значення певним подіям, а при зустрічі з людьми не завжди встигаємо помітити їх неповторність. Адже кожен із нас – це цілий світ, у якому материки радості омиваються морями суму. Та коли тоненькі ниточки вражень створюють панно чийогось життя, розумієш, що кожна людина особлива.
Незвичайне у звичайній восьмикласниці з віддаленої Броницькогутянської школи Вертецькій Богдані можна помітити, прочитавши рядки з її поетичних творів:
КОЛИСКОВА
Вечір на землю ступає тихенько,
А мати колише дитину маленьку,
Їй колискову ніжно співає,
Щасливої долі доні бажає.
Десь соловейко щебече у гаю,
Як любо, дитинко, у нашому краю!
Тут усе миле для тебе, все рідне,
Тут усі люди до тебе привітні.
Тут калина тебе зустрічає
І намистом своїм прикрашає.
Тут бабусина ніжність і казка,
Тут матусина пісня і ласка.
Швидше, дитинко, рости-виростай,
Край свій люби, людей поважай.
Мудрість народну не забувай:
Рідну мову свою бережи й захищай.
У цьому навчальному році Богдана стала призером районного та обласного етапів Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика та ІІ туру олімпіади з історії.
У вільний від навчання час вона пише вірші, багато читає, вивчає мови, історію, адже керується словами «Скільки я знаю мов - стільки раз я людина». В майбутньому Богдана мріє стати філологом, щоб нести красу слова дітям.
І це не дивно, адже у неї чудова вчителька української мови та літератури Григорчук Тамара Романівна, вчитель вищої категорії, відмінник Народної освіти. Саме їй вдалося пробудити інтерес до незліченних таємниць рідної мови, до незбагненної краси та глибини слова, багато працюючи над розвитком творчих здібностей учнів.
Хочеться вірити, що шкільні успіхи допоможуть Богдані у створенні її неповторного життєвого панно, зробивши його яскравим, різнобарвним, наповненим особливим світлом любові до людей.
|
Головна 
